Фразеологічний словник української мови

влучити

влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в (са́му) то́чку (в (са́ме) о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його (чай) з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко. Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, що попадають просто в око (Г. Хоткевич).

влучи́ти в живу́ ра́ну чию, кого. Зачепити найвразливіше те, що найбільше хвилює, непокоїть кого-небудь. Коли Юлічка запитала його про сестру, він не міг відповісти одразу. Це запитання влучило прямо в його живу, незагоєну рану. Адже він справді мав-таки десь сестру, свою щебетушку Зінку, вивезену в запломбованому вагоні на німецьку каторгу (О. Гончар).

(і) в сту́пі не влу́чиш (не втовче́ш, не спійма́єш і т.ін.) кого. Хтось дуже хитрий, спритний, вміє вийти з будь-якої складної ситуації і нікому не вдається довести його причетність до чогось, спіймати на чому-небудь. Тепер, за давністю літ, неможливо відшукати слід запропащеної рукописі (рукопису), та й винуватців того запропащення теж “у ступі не влучиш” (Леся Українка); Володьку зачепи — на ходу вигадає сто пояснень, такого в ступі не влучиш (О. Гончар); Діда і в ступі не влучиш... Сказав одні слова, а думає, мабуть, мішок витрушений, по-іншому (В. Большак); Не раз уже й Хома терпів через плутощі (плутні) шуряка... Він тобі з піску мотузку суче, а ти його в ступі не влучиш (Я. Гримайло); — А тебе, шилохвостий, напевне, і в ступі не втовчеш,— косував на нього дід (М. Стельмах); Не тільки редактор “Правди”, а й усі народовці львівські держали себе в цій справі так, що, кажуть, і в ступі їх не спіймаєш (М. Драгоманов). і в сту́пі не потра́пиш. — Вас усіх з вашими витребеньками і в ступі не потрапиш,— сердито сказала Варвара Павлівна (В. Собко). сам чорт у сту́пі не влу́чить. — Мама сказала, що ти крутійка і що тебе сам чорт у ступі не влучить (О. Копиленко).

Фразеологічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. влучити — (потрапляти в ціль) вцілити, поцілити, попасти, діал. трафити.  Словник синонімів Полюги
  2. влучити — влу́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. влучити — [ўлучиетие] = улучити -чу, -чиеш; нак. -уч, -учтеи  Орфоепічний словник української мови
  4. влучити — див. влучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. влучити — ВЛУ́ЧИТИ див. влуча́ти.  Словник української мови у 20 томах
  6. влучити — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
  7. влучити — ВЛУ́ЧИТИ див. влуча́ти.  Словник української мови в 11 томах