заупокійний

панахи́ду (заупокі́йну) пра́вити по кому—чому і без додатка. Не сподіватися на щасливий кінець чого-небудь, повернення когось і т. ін. — Гей! А що додому переказати? — гукають слідом останні. — Коли панахиди правити? — По своєму батькові прав! — озиваються задні з мартинівців (В. Винниченко); — Хоч ви, мамо, заупокійної не правте. Вистачає й без вас (В. Яворівський).

Значення в інших словниках

1. заупокійний — заупокі́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. заупокійний — див. сумний  Словник синонімів Вусика
3. заупокійний — -а, -е, церк. Пов'язаний з обрядом поховання покійників.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заупокійний — ЗАУПОКІ́ЙНИЙ, а, е, церк. Пов’язаний з обрядом поховання покійників. 9 листопада [1912 р.] труну з тілом [М. В. Лисенка] перенесли до Володимирського собору, де увечері відбулася заупокійна літія (Вітч., 11, 1962, 194); В інших могилах ..  Словник української мови в 11 томах