зціпити

зці́пивши зу́би. Стримуючи свої почуття, бажання; напруживши всі сили. (Юда:) Учитель мав улюбленців між нами, — ми, зуби зціпивши, їм догоджали (Леся Українка); Ольга, зціпивши зуби, тамувала гнів (Я. Качура); Він (Олаф) сам дрижав і працював з несамовитістю, зціпивши уперто зуби й майже не спочиваючи (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. зціпити — зці́пити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зціпити — див. зціплювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зціпити — СТИСКА́ТИ (щільно з'єднувати що-небудь, зводити докупи), СТИ́СКУВАТИ, ЗАТИСКА́ТИ, ЗАТИ́СКУВАТИ, СТУЛЯ́ТИ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ (зуби, губи). — Док.: сти́снути, зати́снути, стули́ти, зці́пити, стя́ти, зітну́ти.  Словник синонімів української мови
4. зціпити — Зці́пити, зці́плю, -пиш, -плять; зціп, зці́пмо, зці́пте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зціпити — ЗЦІ́ПИТИ див. зці́плювати.  Словник української мови в 11 томах
6. зціпити — Зціпити см. зціплювати.  Словник української мови Грінченка