лекція

слу́хати (вислухо́вувати) ле́кції. Сприймати чиїсь повчання, настанови. Набридло йому вислуховувати ці лекції — все батько повчає (З газети).

чита́ти / прочита́ти про́повідь (ле́кції, ле́кцію) кому. Повчати кого-небудь. — Ти що ж, на всю ніч найнялась мені проповіді читати (Григорій Тютюнник); — Більше ніякої моральної проповіді я йому не читав. Мій Іван і вирівнявся! (З журналу); — Ви мені, батьку, лекцій не читайте (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. лекція — Лекція (29) (lekcja) [MО,III] ( = урок), [MО,IV] — лекція (385)<�пол. lekcja — урок; [OM,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. лекція — ле́кція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. лекція — (публічна) бесіда, (шкільна) година, урок; (кому) наука, пересторога.  Словник синонімів Караванського
4. лекція — [лекц'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
5. лекція — -ї, ж. 1》 Усний виклад навчального предмета викладачем у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі. || Публічне читання на певну тему. 2》 звичайно мн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. лекція — Виклад, научка, див. урок  Словник чужослів Павло Штепа
7. лекція — ЛЕ́КЦІЯ, ї, ж. 1. Усний виклад навчального предмета викладачем у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі. Вчора увечері Стражеско показував мене студентам і читав їм лекцію. З неї я зрозумів, що мені ліпше тепер, ніж було (М.  Словник української мови у 20 томах
8. лекція — ле́кція (від лат. lectio – читання) 1. Публічний виступ з певного питання. Одна з основних форм поширення політичних і наукових знань. 2. Виклад програмної теми навчального предмета або проблеми (навчальна, академічна лекції).  Словник іншомовних слів Мельничука
9. лекція — ЛЕ́КЦІЯ (публічне читання на певну тему або текст такого читання; читання навчального предмета викладачем у вищому або середньому навчальному закладі), ВІ́ДЧИТ зах.; ВИ́КЛАД діал. (тільки в навчальному закладі).  Словник синонімів української мови
10. лекція — Ле́кція, -ції, -цією; ле́кції, -кцій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. лекція — ЛЕ́КЦІЯ, ї, ж. 1. Усний виклад навчального предмета викладачем у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі. Вчора увечері Стражеско показував мене студентам і читав їм лекцію. З неї я зрозумів, що мені ліпше тепер, ніж було (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
12. лекція — рос. лекция 1. Публічний виступ з певного питання. Одна з основних форм поширення політичних і наукових знань. 2. Виклад програмної теми навчального предмета або проблеми (навчальна, академічна лекції).  Eкономічна енциклопедія
13. лекція — Ле́кція, -ції ж. Урокъ, лекція. Не вивчиш лекції, — профессорі слова не скажуть. Левиц. І. 152.  Словник української мови Грінченка