махати
ля́пати (ля́скати, маха́ти і т. ін.) язико́м що і без додатка, зневажл. Говорити (перев. що-небудь нерозумне, недоречне, нецікаве і т. ін.); базікати. Не ляпай язиком! (Сл. Б. Грінченка); Їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (С. Васильченко); (Ліна:) Ти мені, задрипанко, дивися: перед паничами зуби не скаль і язиком не ляскай! (Я. Мамонтов); Як собака з утіхи відчуває непереможну потребу махати хвостом, так він відчував потребу махати язиком (Л. Мартович); // Витрачати час для зайвих, непотрібних розмов; займатися пустослів’ям. — Працювати треба, а не ляпати язиком (М. Зарудний); Вони тільки язиком ляскають (Сл. Б. Грінченка); — А… йди від гріха… Чого так язиком ляскати? (М. Хвильовий).
махну́ти / рідше маха́ти руко́ю. 1. на кого—що і без додатка. Перестати займатися ким-, чим-небудь, турбуватися про когось, щось, збайдужити до когось, чогось. За її поняттями, до лікарні іде той, хто вже махнув на себе рукою або кому робити нічого (М. Ю. Тарновський); Але ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою; ну, що, мовляв, я можу..? (Ю. Шовкопляс); Скільки часу ведуться пошуки цієї сировини для виробництва алюмінію — все марно. Інший би махнув рукою: значить, нема, коли ніхто не знайшов. Та не така людина Бас (З газети); // Перестати говорити про щось, обірвати розмову. — Не гнівіть, кумо, Бога,— почала було говорити сусідка, та потім махнула рукою,— досить їй було й свого (Леся Українка); // Залишити, покинути когось, щось. — Махнути б на неї (тару) рукою, та тільки й діла! Однак Хома непохитно стояв на своєму. — Як-то махнути рукою? Як-то — війна спише? Проти такої безгосподарності волало все його нутро (О. Гончар). махну́ти рука́ми. Зося вже махнула на його (нього) руками (І. Нечуй-Левицький). 2. на кого. Не турбувати, не чіпати когось. Зустрів (Рубін) лише Женю Індиченка, але Женя був по вуха закоханий, ходив незрозумілий, дивний і все зітхав. ..Рубін махнув рукою на Індиченка (І. Сенченко); Мартинюк не скористався з запрошення .. й на нараду не пішов. На нього махнули рукою (Л. Дмитерко); // Відмовитися від кого-, чого-небудь. Втративши надію.., махнув рукою на свої плани й оповів свою біду Борецькому (М. Грушевський); Активно використовуються відходи виробництва, на які колись махнули рукою (З журналу); Був із цим звернувся до повіткому, а там тільки рукою махнули (М. Стельмах). 3. на що і без додатка. Перестати сподіватися на щось, чекати чогось. Пробував упіймати таксі. Нічого не вийшло. Махнув на все рукою і подався додому пішки (Я. Гримайло); // Втратити віру; зневіритися. — Довго я спав? — питаю я (діда). Спали! Місяць уже… Між життям і смертю. Вчора доктор уже рукою махнув… (І. Франко); // Примиритися з чимсь; заспокоїтися. Прокіп Кирпа мав п’ятеро дітей — і всі, як одне, дівчата. Спочатку, було, навіть сумував, а з часом рукою махнув: зяті — теж народ непоганий (В. Сологуб); Раз по раз наштовхуючись на монолітні бюрократичні перепони, талант врешті-решт махне рукою, “заспокоїться” надовго, якщо не назавжди. А така ситуація згубна і для таланту, і для прогресу (З журналу).
не ці́пом маха́ти. Треба вміти, непросто (робити, виконувати щось). — Ото, яка наука страшна, то не ціпом махати (В. Стефаник); — Іване, а ти мастак брехати? — несподівано запитав я Кульбабенка.— Умію,— збентежився він, а потім, подумавши, що це треба в розвідницьких справах, веселіше відповів: — Брехати — не ціпом махати (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мови