оволодіти

володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю. Триматися врівноважено та спокійно; уміти стримуватися. І якщо слова його звучали немовби байдуже, то погляд цей показав їм, що він зовсім не спокійний, що він лише добре володіє собою (Ю. Шовкопляс); Джен ледве помітно здригається, але зразу ж оволодіває собою (В. Собко); — Куди ведеш полоненого? — намагаючись оволодіти собою, але все ще блідий, промовив офіцер (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. оволодіти — оволоді́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оволодіти — [оволоуд’ітие] -д'ійу, -д'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
3. оволодіти — див. оволодівати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оволодіти — ОВОЛОДІ́ТИ див. оволодіва́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. оволодіти — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм.  Словник синонімів української мови
6. оволодіти — ОВОЛОДІ́ТИ див. оволодіва́ти.  Словник української мови в 11 томах