пестій

песту́н (песті́й) до́лі (форту́ни). Той, кого дбайливо доглядають, якому потурають у бажаннях і примхах або кому таланить у житті. Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л. Дмитерко); Не приходила ніколи панотцеві думка про смерть. Як же? Він — “пестій долі” — та мав би вмирати?! (Л. Мартович). песту́нчик форту́ни. Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни, навпаки, він був далеко блідшим (бліднішим), ніж завжди (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. пестій — песті́й іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. пестій — див. дитина; пестун; улюбленець  Словник синонімів Вусика
3. пестій — -я, ч., розм. Те саме, що пестун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пестій — ПЕСТІ́Й, ія́, ч., розм. Те саме, що песту́н. Гриць, мамин пестій, був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І. Франко); Мама на руках носила і співала: “Любчик мій! Любко, Марко, мій пестій!” (О. Маковей).  Словник української мови у 20 томах
5. пестій — ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С.  Словник синонімів української мови
6. пестій — ПЕСТІ́Й, я́, ч., розм. Те саме, що песту́н. Гриць, мамин пестій, був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (Фр., III, 1950, 266); Мама на руках носила і співала: «Любчик мій! Любко, Марко, мій пестій!» (Мак., Вибр., 1954, 403).  Словник української мови в 11 томах