попомліти

млі́ти душе́ю (се́рцем). 1. за кого—що і без додатка. Уболівати за кого-, що-небудь; переживати. — Сюди, туди — аж воли мої в гречці.. І, лихо!.. що ж це буде! — млію душею (А. Тесленко); Вночі не спить (Катря), його (дитя) доглядає, вдень серцем за його (нього) мліє, коли робота одірве від його на яку хвилину (Панас Мирний). помлі́ти (попомлі́ти) душе́ю (тривалий час). Скільки наплакалась (Надія), потім набідувалась, скільки душею помліла (Я. Баш); Попомлів же він тоді за них (пісні) душею (Панас Мирний). 2. Відчувати страх; боятися. Мала пацієнтка мліла душею перед дверима лікаря (З усн. мови); попомлі́ти душе́ю від стра́ху (тривалий час). Хай трохи попомліє (Пилипко) душею від страху, а як засне, переспить (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. попомліти — попомлі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попомліти — -ію, -ієш, док., розм. Мліти тривалий час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попомліти — ПОПОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш. док., розм. Мліти якийсь час. ◇ Помлі́ти (попомлі́ти) душе́ю (се́рцем) див. помлі́ти; (1) Попомлі́ти душе́ю (д) див. млі́ти; (2) Попомлі́ти душе́ю від стра́ху (д) див. млі́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. попомліти — ПОПОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш. док., розм. Мліти тривалий час. ◊ Попомлі́ти душе́ю — переживати якийсь час. Хай трохи попомліє [Пилипко] душею від страху, а як засне, переспить (Мирний, IV, 1955, 292).  Словник української мови в 11 томах