потягнути

недо́вго потя́гне (протя́гне). Мало залишилося жити комусь; скоро помре. Снилося мені таке страшне-страшне: серце віщує, що вже недовго (Гриць) потягне (Л. Мартович).

не потягну́ти ніг, перев. звідки. Не зрушити з місця; не вийти. — А бий тебе лиха година,— думаю,— зараз я покажу тобі дорогу, що й ніг не потягнеш з мого двору (Д. Ткач).

потягло́ (потягну́ло, похили́ло і т. ін.) на сон (до сну) кого, безос. Комусь захотілося спати. (Дід Саливон:) Чуєш, а мене потягнуло на сон (М. Стельмах); Запашний дух розпуклої верби, берези .. зламав дитяче завзяття, Марфу потягло до сну (К. Гордієнко); Очі посоловіли, він розігрівся біля вогню, і його похилило на сон (Григорій Тютюнник).

потягну́ти но́ги (чо́боти) куди. Повільно, ледве переступаючи, піти. Хто таки й потягне ноги до хати чи в клуню на ночівлю, а хто .. тут на землю біля призьби повалиться у втомі (А. Головко). потягну́ти свої́ важкі́ чо́боти. Андрій Перекат мить постояв, потім повільно, вже відчуваючи втому, потягнув додому свої важкі чоботи (В. Собко).

тягти́ (тягну́ти) / потягти́ (потягну́ти) ру́ку за кого, за ким, чию. Підтримувати когось, поділяючи його погляди; діяти в чиїх-небудь інтересах. (Пархім:) Волосний писар і старшина будуть за тебе тягти руку, я це через лікаря встрою (влаштую) (М. Кропивницький); Трудне діло — позви,— почав (суддя) до нього.— Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою (А. Тесленко); Ніколи на мене не ображайся, бо на людях я не завжди твою руку тягнутиму (Г. Колісник); Полупанки прихильно дякували Лошакову, що він потяг руку за свого брата дворянина (Панас Мирний); — Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами суддями можу і… присудимо тобі посунути обніжок у Василів город (А. Тесленко). тягну́ти руч. Батько і собі за нею руч тягне (Ганна Барвінок). трима́ти ру́ку. Під час революції та війни громадянської він (Максиміліан Волошин) не тримав руку ні за червоних, ні за білих: переховував у себе і тих, і тих (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. потягнути — потягну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потягнути — і потягти, -тягну, -тягнеш; мин. ч. потягнув, -тягнула, -тягнуло і потяг, -ла, -ло; док. 1》 перех., перев. у сполуч. зі сл. за собою. Ухопившись за кого-, що-небудь, почати тягти за собою, рухаючись, переміщаючись у певному напрямку або падаючи кудись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потягнути — ПОТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГТИ́, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. потягну́в, тягну́ла, ло і потя́г, ла́, ло́; док. 1. кого, що, перев. у сполуч. зі сл. за собою.  Словник української мови у 20 томах
4. потягнути — потягну́ти 1. украсти (м, ср, ст)|| = ґрайфнути 2. вдарити (ср, ст)|| = вгатити 3. випити алкоголю (ср, ст)|| = ґольнути  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. потягнути — Рухатися, пересуватися, рушити, вирушити  Словник застарілих та маловживаних слів
6. потягнути — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...  Словник синонімів української мови
7. потягнути — ПОТЯГНУ́ТИ і ПОТЯГТИ́, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. потягну́в, тягну́ла, ло і потя́г, ла́, ло́; док. 1. перех., перев. у сполуч. із сл. за собою.  Словник української мови в 11 томах