припадати
пи́лом (пилю́кою, по́рохом і т. ін.) припада́ти / припа́сти. 1. Залишатися без ужитку, не використовуватися. Боже, він не слуха! Його робітня пилом припада. Флоренції загрожує розруха, а він на карнавалах пропада! (Л. Костенко); Результати нелегкої праці геологів припадають пилюкою на полицях (З газети); // Бути забутим, далеким і т. ін. Принесла мені весна Те, що пилом вже припало. Знов земля мені тісна, Знов повітря мені мало (Олександр Олесь). пилко́м припа́сти. І десь за тропою за голубою Дитинство і юність пилком припаде (А. Малишко). 2. Перестати існувати; щезнути, забутися. Було та минуло — вже й порохом припало..,— думав Ломицький,— небагато часу минуло, а вже обридло життя (І. Нечуй-Левицький). 3. Старіючи, ставати кволим, безсилим. Живу… Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю — якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу… (Марко Вовчок).
припада́ти до горі́лки (до ча́рки, до пля́шки і т. ін.). Виявляти пристрасть до алкогольних напоїв; пиячити. І почав був Андрій-столяр до горілки припадати — заливав нею свої образи (Є. Кротевич); — Він .. не дуже припадає до чарки. Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (І. Нечуй-Левицький).
припада́ти до слі́ду чийого. Постійно ждати, виглядати кого-небудь, бажаючи швидкого повернення. Що то вона робить тепер, чи дума про нього? Ой, певно, сумує за молодим козаком, певно, припадає до його сліду… (М. Коцюбинський).
припа́сти / припада́ти до се́рця (до душі́) кому. 1. Викликати у когось симпатію, почуття кохання, сподобатися кому-небудь. Чоловіка її було вбито десь у бойовиську. І ніхто їй більше не припав до серця. Так і вікувала сама (Легенди..); Настя якось зразу припала йому до серця (М. Коцюбинський); Уболіває за нього так, неначе рідна мати або дружина… Чим він припав до серця цій мудрій чистій дівчині?.. (Василь Шевчук); — Кажуть, тобі дуже припала до душі моя половина і ти наче б хочеш відбити її в мене? (З газети); А дівчата шукали свого щастя перебірливо, ніхто із місцевих парубків не припадав їм до серця (Легенди..). 2. Зворушити кого-небудь, сподобатися комусь (про художні твори, музику і т. ін.). Лісту була знайома і припала до серця українська народна музика; про це свідчать дві фортепіанні п’єси.., для яких тематичним матеріалом послужили популярні народні пісні “Віють вітри” та “Ой не ходи, Грицю” (З журналу); — Раз чув, як ти комусь читала вголос мою повість…— так можна читати тільки те, що до душі припадає (Леся Українка); // Видатися комусь приємним, бажаним, відповідати чиїмсь думкам, сподіванням, нахилам, здібностям і т. ін.; імпонувати комусь. Висловлена Бовдюгом премудрість припала до серця всім запорожцям (О. Довженко); Правда, з містечком Вадим ще не встиг ознайомитись, але робота йому припала до душі (П. Кочура). припа́сти до се́рде́нька. Чим я маю привернути Серце милої — не знаю! Може б, краще їй припали до серденька серенади?.. (Леся Українка); приста́ти до душі́. Мені це дуже пристало до душі (Нар. опов.). прилягти́ до се́рця. Гулянки на вулиці не прилягли йому до серця, бо дикі, п’яні витівки були противні його тихій вдачі (Дніпрова Чайка).
припа́сти / припада́ти до смаку́ кому. 1. Виявитися співзвучним чиїмсь думкам, роздумам, сподіванням і т. ін.; зацікавити когось (про що-небудь). Олеся знала з романів про того Купідона та Амура, й ті слова дуже припали їй до смаку (І. Нечуй-Левицький); — Розмова припадає мені до смаку (І. Нечуй-Левицький). 2. Захопити кого-небудь, сподобатися комусь. — Шукаю відповіді на запитання: чому ви припали до смаку отій Катерині? (Н. Рибак).
як (мов, ні́би і т. ін.) земле́ю (пи́лом) припа́сти / припада́ти, перев. зі сл. лице́, обли́ччя. Потемніти, набути сірого кольору; змарніти. Ніс йому загострився, обличчя мов пилом припало, сам трясеться, худий (Леся Українка); Пролежав він (старий Джеря) тиждень, навіть не стогнав, а лице в нього стало ніби припадати землею (І. Нечуй-Левицький).
Фразеологічний словник української мови