приростити
прирости́ до се́рця кому, чийого. 1. Стати близьким, дорогим, рідним комусь. Баба відвернулася — їй самій серце краялось, а ся дитина чужа, “панська” дитина, за одинадцять літ успіла прирости їй до серця (І. Франко); — Сава вже не Михайло! І він мій син! Адіть, Докійко, тут приріс мені до серця змалку, як грудка (О. Кобилянська). 2. Оволодіти кимсь, захопити, полонити когось (про думки, спогади, мрії). (Сотник:) Ні, трохи треба підождать. Воно б то так! та от що, брате: літа не ждуть! літа летять, А думка проклята марою до серця так і приросла… (Т. Шевченко).
се́рцем (душе́ю) прирости́ до кого. Відчути прихильність, прив’язатися до когось; полюбити когось, зріднитися з кимсь. Лагідна зовиця з першого ж дня серцем приросла до своєї молоденької невісточки (А. Дімаров); У рідну хату повела дівчина бійця, душею приросла до нього, рада поєднати свою долю з ним (К. Гордієнко).
Фразеологічний словник української мови