пронизувати

прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом) кого. Суворо, пильно оглядати кого-небудь. — Драстуйте… Спокійно й поважно відповідає Корній, пронизуючи його своїми маленькими очима (В. Винниченко); — Чи не кур’єр — спитала вона (Марфа Галактіонівна), пронизуючи поглядом дальню фігуру, що самотньо сиділа на останньому ряду (М. Хвильовий); Довбуш мовчки прошивав його (Блоху) очима, поки той не опустив своїх (В. Гжицький); Пронизала (Галина) сірими сердитими очима хлопця і пішла не оглядаючись (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. пронизувати — прони́зувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пронизувати — Протинати, прошивати, проймати; (твір) проходити червоною ниткою; п-к -УЮЧИЙ, що пронизує, здатний пронизати, ПРОНИЗЛИВИЙ, проникливий, (біль) терпкий, (погляд) гостроколючий.  Словник синонімів Караванського
3. пронизувати — див. колоти  Словник синонімів Вусика
4. пронизувати — -ую, -уєш, недок., пронизати, -ижу, -ижеш, док., перех. 1》 Робити в чому-небудь отвір, крізну рану (гострим предметом, кулею і т. ін.). || перен. Швидким рухом розрізати, розділяти, розсікати (повітря, воду і т. ін.). || тільки 3 ос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пронизувати — Колоти, кольнути, наколювати, наколоти, понаколювати, приколювати, приколоти, поприколювати, проколювати, проколоти, попроколювати, уколювати, уколоти, повколювати, стромляти, стромити, постромляти, застромлювати, застромити, позастромлювати...  Словник чужослів Павло Штепа
6. пронизувати — ПРОНИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., кого, що. 1. Робити в чому-небудь отвір, крізну рану (гострим предметом, кулею і т. ін.). Щось гостре, гаряче пронизує його тіло (М. Коцюбинський); Станіслав Жолкевський ..  Словник української мови у 20 томах
7. пронизувати — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка...  Словник синонімів української мови
8. пронизувати — ПРОНИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех. 1. Робити в чому-небудь отвір, крізну рану (гострим предметом, кулею і т. ін.). Щось гостре, гаряче пронизує його тіло (Коцюб., І, 1955, 409); Станіслав Жолкевський..  Словник української мови в 11 томах
9. пронизувати — Пронизувати, -зую, -єш сов. в. пронизати, -жу, -жеш, гл. Пронизывать, пронизать; пронзить. Тим поглядом пронизав він княгиню аж до самого серця. Стор. МПр. 77.  Словник української мови Грінченка