процідити

ціди́ти / проціди́ти крізь зу́би, зневажл. Говорити неохоче або невиразно, ледве розтуляючи рот. Але агроном Горлов — непохітний. Він щось цідить кризь зуби .. про те, що тут (у радгоспі) досі не навчилися прислухатися до голосу сільськогосподарських авторитетів (П. Оровецький); Майор, не обертаючись, люто цідить крізь зуби: — Негайно ж, негайно замовкніть! Бракувало ще, щоб підлеглі... (бунтували) (Н. Тихий); Молодий стурбований голос щось тихо промовив до кулеметника. Той крізь зуби злостиво і спокійно процідив: — Зараз, товаришу командир (М. Стельмах). ціди́ти слова́ крізь зу́би. А Сафатові повиділося, що Стрибог, мабуть, хоче хмуритися; тим-то низенько склонився й несміло цідив слова крізь зуби (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. процідити — проціди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. процідити — [проц'ідитие] -ц'іджу, проуц'ідиеш; нак. -ди, -д'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. процідити — див. проціджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. процідити — ПРОЦІДИ́ТИ див. проці́джувати.  Словник української мови у 20 томах
5. процідити — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
6. процідити — Проціди́ти, -джу́, -ці́диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. процідити — Проціджувати, -джую, -єш сов. в. проціди́ти, -джу́, -диш, гл. Процѣживать, процѣдить. Чуб. III. 75.  Словник української мови Грінченка