пізній

з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); (Шинкарка:) Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу твої очі (Пісня). з ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (П. Грабовський).

пі́зній птах; пі́зня пти́ця. Людина, яка пізно прибуває куди-небудь або пізно розпочинає якусь роботу. До оселі заходить невідомий чолов’яга, високий, кривоносий, і одразу розтягує в посмішці повні уста… — До вас можна пізньому птаху? (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. пізній — пі́зній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пізній — Неранній; (обід) запізнілий, спізнений; (гість) нічний, вечірній; (- кохання) о. осінній; пр. ПІЗНО, у свинячий голос <�голоси>.  Словник синонімів Караванського
3. пізній — -я, -є. 1》 Який наближається до свого кінця, який уже спливає (про час року, частину доби і т. ін.). || Який перебуває на останньому етапі, ступені свого розвитку; який становить кінцевий етап, ступінь у розвитку чого-небудь. 2》 Який діє, має місце і...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пізній — ПІ́ЗНІЙ, я, є. 1. Який наближається до свого кінця, який уже проходить (про час року, частину доби і т. ін.). Щовечора .. вони збираються під моїм вікном і ведуть розмови, не раз аж до пізнього вечора (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
5. пізній — пізній: ◊ пізній Іва́н про того, хто надто пізно розпочинає справу і, відповідно, не досягає бажаного успіху (ст): Революція вибухне. Це справа найблизших годин. Думаю собі: пізні Івани рушаться також (Боберський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. пізній — ПІ́ЗНІЙ (який настає, з'являється, прибуває і т. ін. після звичайного, потрібного, встановленого часу), ЗАПІЗНІ́ЛИЙ, ЗАПІ́ЗНЕНИЙ, ЗАПІ́ЗНІЙ підсил.; ПРИПІЗНІ́ЛИЙ, ПРИПІ́ЗНЕНИЙ (трохи пізніший, ніж слід, ніж очікувалося); СПІЗНІ́ЛИЙ, СПІ́ЗНЕНИЙ (перев.  Словник синонімів української мови
7. пізній — Пі́зній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пізній — ПІ́ЗНІЙ, я, є. 1. Який наближається до свого кінця, який уже проходить (про час року, частину доби і т. ін.). Щовечора.. вони збираються під моїм вікном і ведуть розмови, не раз аж до пізнього вечора (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. пізній — Пізній, -я, -є Поздній. Було се пізньої осени. Г. Барв. 122. Ой жаль мені раннього кування і пізнього літання. Мет. 152.  Словник української мови Грінченка