різниця

вели́ка різни́ця. Зовсім інша справа. — Яка тобі, Іване, різниця: сьогодні чи завтра (їхати)? Тепер день дорожчий року. — Велика різниця. Завтра я їду в тюрму. Ніяка тінь не впаде на мене (М. Стельмах).

яка різни́ця? Уживається для підреслення відсутності розмежування, розрізнення чого-небудь; абсолютно все одно. — Ну, хай я після певних видозмін стану якою-небудь іншою молекулою, хай уже не буду Григорієм Мамайчуком, а буду, скажімо, кавуном або динею… — Або будяком, — пирскає одна з дівчат. — Або й будяком, яка різниця? (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. різниця — різни́ця 1 іменник жіночого роду несхожість різни́ця 2 іменник жіночого роду бойня  Орфографічний словник української мови
2. різниця — РІЗНИЦЯ – РИЗНИЦЯ Різниця. 1. Несхожість, відмінність у чомусь, між чимсь, кимсь: різниця в поглядах, різниця між братами. 2. Результат математичної дії віднімання. Ризниця. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна.  Літературне слововживання
3. різниця — 1. несхожість, відмінність, різність; (цін) невідповідність; (поглядів) розбіжність; (із сл. без) розрізнення, розмежування; МАТ. остача, решта, результат віднімання; (між дебетом і кредитом) ек. сальдо; 2. ревище, сов. бойня.  Словник синонімів Караванського
4. різниця — I -і, ж. 1》 Несхожість, відмінність у чомусь, між ким-, чим-небудь. || Невідповідність між чим-небудь. || Розмежування, розрізнення чого-небудь. Різниця потенціалів — енергетична характеристика силового поля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. різниця — 1. ріжниця 2. див. бойня, скотобойня  Словник чужослів Павло Штепа
6. різниця — РІЗНИ́ЦЯ¹, і, ж. 1. Несхожість, відмінність у чомусь, між ким-, чим-небудь. Різниця в поглядах та в смаках довела, врешті, до того, що вони обридли одно одному і мусили розійтись (М.  Словник української мови у 20 томах
7. різниця — РІЗНИ́ЦЯ мат. (результат віднімання), ОСТА́ЧА. БО́ЙНЯ (приміщення або підприємство для забою худоби), РІЗНИ́ЦЯ. У гори із Львова та Самбора наїжджали купці, за безцінь скуповували у селян худобу й великими гуртами спроваджували на бойню (С.  Словник синонімів української мови
8. різниця — Ріжни́ця і різни́ця, -ці, -цею різни́ця, -ці, -цею (від різни́тися); краще вживати ріжни́ця різни́ця, -ці, -цею або різни́ці, -ни́ць (де ріжуть худобу)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. різниця — РІЗНИ́ЦЯ¹, і, ж. 1. Несхожість, відмінність у чомусь, між ким-, чим-небудь. Різниця в поглядах та в смаках довела, врешті, до того, що вони обридли одно одному і мусили розійтись (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах