сухенький
вихо́дити / ви́йти сухи́м з води́. 1. Будучи винним, уміло уникати покарання або нарікання; залишатися непокараним або незаплямованим. Кажуть, що є такі шахраї, які виходять з води сухими (О. Донченко); (Харько (сам):) Дивуюсь і своєму нещастю, і хитромудрим викруткам моєї в’юнкої бестії жінки, котра вміє завжди вийти сухою з води: все звернуть на мене (М. Кропивницький); — Треба ж до такої міри втратити глузд, щоб повірити, начебто можна чинити такі речі — палити, топтати чужу землю, нищити народ і потім сухим вийти з води (Ю. Бедзик). ви́скочити сухи́м із води́. Десь гниють кості отамана, розметалися-розкидались в безславних січах тіла його невдалих “дітей”, один Гайдук лише зумів врятуватися, вискочити сухим із води (А. Дімаров). ви́йти сухе́ньким із води́. Кота Петровича, де я живу, На лаву садовили судову: ..А він Мишами і Кицями підперся, Сухеньким вийшов із води (М. Годованець). 2. Знаходити вихід із скрутного становища. — Не раз доводилось бувати в таких бувальцях, що, може, кому й не снилось.. Але нічого, виходили, як мовиться, сухими з води (Ю. Збанацький).
Фразеологічний словник української мови