чистота

на чистоту́, зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Прямолінійно, щиро, відверто. Скажемо на чистоту, хоч різко: між іншим, проби української прози в остатні (останні) часи заїда поверховість (М. Драгоманов); — Якщо віриш мені, можеш говорити на чистоту,— сказав Роман, поклавши руку другові на плече (В. Минко); Він за всяку ціну вирішив поговорити на чистоту з Костецьким (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. чистота — Чистість, охайність, чепурність і п. ф. від ЧИСТИЙ.  Словник синонімів Караванського
2. чистота — ЧИСТОТА́, и́, ж. Стан і властивість за знач. чи́стий 1, 2, 4–10. Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, – і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.  Словник української мови у 20 томах
3. чистота — чистота́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. чистота — -и, ж. Стан і властивість за знач. чистий 1), 2), 4-10). Патентна чистота — властивість об'єкта техніки, яка полягає в тому, що він може бути вільно виконаний у даній країні без небезпеки порушення чинних на її території охоронних документів виключного права.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чистота — ЧИСТОТА́, и́, ж. Стан і властивість за знач. чи́стий 1, 2, 4-10. Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах,— і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. чистота — Чистота, -ти ж. Чистота. Мнж. 122. Грин. III. 404. Хто чистоту з нечистого добуде? К. Іов. 30.  Словник української мови Грінченка