Іоанн Паризький

(приблизно 125054-1304) — Домініканський публіцист. Іоанн (Йоанн) написав De potesatte regia et papali на початку XIV ст. як внесок у спір між королем Франції Філіппом Гарним і папою Боніфацієм VIII. У цій праці він наводив аргументи на користь відокремлення політики від теології, наполягаючи на тому, що громадянська влада автономна і суверенна у світській області, віьна від церковного иску. Він вважав, що виникнення держави природнє, а виникнення власності передує державі. Остаточно схвалює владу громада. Він розмежив церковну і світську області юрисдикцій, зважаючи на відповідні внутрішні структури церкви і держави (див. церква і держава), на різне ставлення церкви і держави до власності і на самостійний моральний вплив кожної із них. На відміну від Марсилія Падуанського(див. Марсилій Падуанський), він не представляв церкву як орган всемогутньої держави. Йоанн дозволяє ціркві домінувати (мати феодальну владу і власність) з папою в ролі розподілювача та економа цієї колективної власності. Церква і окремі священики домінують над світськими речами не тому, що вони помісники Христа та наступники апостолів, а завдяки концесіям і дозволу, який їм дали релігійні правителі, або завдяки грошовим пожертвам набожних мирян. Всі аргументи Йоанна стосовно юрисдикції церкви і держави залежать від його вузького розуміння dominium in rebus (прав на власність). Він стверджував, що традиційно de facto незалежність монарха і незалежність ввласників може бути de jure (юридично, формаьно) доведена, тому що люди мають невід’ємне право на власність, яке передує появі світських і церковних інституцій. Вони набувають прав на власність завдяки власній праці і старанності. Ні правитель, ні папа не мають права домінувати у світському світі. Насправді, уряд існує для того, щоб бути арбітром у спорах про приватну власність. Хоча Бог дав усім людям разом неподілену землю, люди за допомогою праці розподілили її, щоб мати приватну власність. А правителі створені лише для того, щоб запобігти незручності відсутності неупередженого судді, коли власність захоплена тими, у кого нема права домінувати (to dominium). равитель має юрисдикцію над власністю підданих, не допускаючи, щоб піддані передавали свої права на власність йому. Саме тому правителі обираються з народної згоди. Скинення з престолу не тільки можливе, але й обов’язкове, якщо зв’язок довіри між підданими і правителями зруйновано через те, що правитель дбає не про добробут загалу, а про свій власний добробут. Йоанн також обговорював умови, за яких папу можна усунути, обмірковував випадок, коли воля церковного собору суверенна, якщо церковний собор зібраний з членів усієї церкви. Цей радикальний трактат обмежував не тільки владу папи у світській сфері, але й владу монарха. Його цитували впродовж усіх наступних віків, і припускалося, що Локк був знайомий із ним.