Лассаль Фердинанд

(1825–1864) — лідер німецьких соціалістів. Лассаль, син заможнього єврейського підприємця, вивчав у Берліні філософію Гегеля і брав активну участь у революції 1848 року. Після десятилітньої перерви, присвяченої написанню вагомих праць з філософії і права, Лассаль повернувся до активної участі в політиці й упродовж останніх двох років свого яскравого і бурхливого життя заснував Загальнонімецьку робітничу спілку – першу Соціалістичну партію Німеччини. Він загинув на дуелі, до якої спричинилося кохання. Основний вклад Лассаля в соціалістичну думку полягає в його економічному аналізі і тих політичних висновках, що їх він із нього вивів. В економічній сфері він мав на меті надати принципам Рікардо соціалістичного забарвлення. Він підготував різку і дошкульну доповідь про те, що більшу частину своїх доходів держава отримує від непрямого оподаткування, котре лягає тягарем переважно на бідних, тоді як політична влада спирається на пряме оподаткування власності, внесок якого насправді мізерний. Лассаль наголошував на експлуататорській природі виробничих відносин і йому належить вираз «залізний закон зарплати», згідно з яким середня оплата праці залишається на певному рівні, достатньому для того, щоб прогодувати робітника і його сім’ю. При тогочасному капіталізмі виробництво було відірване від власності, а в сфері розподілу панувала анархія. Як засіб боротьби з цим злом Лассаль висунув пропозицію в дусі Луї Блана: створити кооперативи виробників і наділити власністю і правом контролю за нею робітників, які завдяки цьому отримуватимуть повну вартість своєї праці. У політичній сфері Лассаль домагався, по-перше, запровадження загальних рівних і прямих виборів для того, щоб змусити державу відображати інтереси робітників; по-друге, щоб держава бачила, принаймні в перспективі, що організований робітничий клас у змозі нагромадити необхідний капітал для заснування кооперативів виробників. Таким чином, Лассаль не сприймав концепцію держави-«нічного сторожа» (його вислів): він відчував політичну слабкість німецької буржуазії і був готовий до переговорів із самим Бісмарком, щоб реалізувати свої пропозиції. Ці намагання узалежнити побудову соціалізму від активної і сприятливої позиції держави викликали критичні зауваження з боку марксистів (Див. марксизм). Хоча Лассалю не вистачало послідовності і здорового глузду, завдяки своїй невичерпній енергії і заповзятому змішуванню Рікардо з Гегелем він продовжував справляти сильний вплив на німецький соціалізм майже до кінця століття.