Мор Томас

(1478–1535) — англійський державний діяч і мислитель, святий римо-католицької церкви. Нині Мор відомий переважно як автор «Утопії» (1516), страчений Генрихом VIII. За своє життя цей правник, політик і дипломат був відомий як один із провідних діячів Відродження в Північній Європі, а пізніше – як захисник віри. Томас Мор народився в родині правника з Лінкольнської юридичної корпорації Джона Мора, він був служкою у Джона Мортона, архієпископа Кентерберійського. Отримавши освіту в лондонському Сіті та в Оксфорді, він вступив до однієї з юридичних корпорацій Ченсері (1496) і здобув право на адвокатську діяльність (1502). Вершиною на його життєвому шляху стало призначення на посаду лорд-канцлера. Борючись із поширенням протестантизму, він витратив чимало сил на викорінення цієї єресі в церкві. Як оборонець віри він не зміг змиритися з проголошенням закону про верховенство короля над церквою, за яким Генрих ставав главою англійської церкви, і був страчений за зраду. У 1886 році його проголосили блаженним, а в 1935-му – святим. В історії політичної думки Мора згадують виключно як автора «Утопії» – невеличкої книжки, що дала поштовх розвитку літературного жанру, а також назву способу філософствування (Див. утопізм). Упродовж понад чотирьохсот років «Утопія» збивала з пантелику критиків, та й досі наявні фундаментальні розбіжності в її тлумаченні. Науковці сходяться в тому, що в «Утопії» зображається суспільство, якого не існувало в часі й просторі, і що в ній наявні вагомі сатиричні елементи; однак єдиної думки про значення й походження цієї сатири немає. Сатира найочевидніша вже в грі слів. Слово «утопія» означає «місце, якого не існує», але це передбачає гру зі словом eutopia, що означає «благодатне місце». Так само Hythlodaeus (прізвище головного героя) означає «той, хто говорить нісенітниці», а Рафаель (його ім’я) – «цілитель волею Божою». Однак ця гра слів нічого не говорить нам про наміри Мора. В «Утопії» Мор звертається до кількох проблем. Зображене ним суспільство (кожна родина і країна загалом) є авторитарним, патріархальним та ієрархічним, але вбраним у шати цілковитої економічної рівності (мешканці навіть обмінюються домівками на постійній основі). Люди похилого віку, так само як чоловіки й батьки, користуються пошаною й авторитетом. Власністю володіють спільно; не існує ніякої боротьби; кожен працює заради спільного блага (Див. комунізм). Управління здійснюють найвищі політичні і релігійні посадовці, котрі дотримуються встановленого засновником держави законодавства, яким запроваджено детальне регулювання всіх аспектів життя. Головною метою управлінців є унеможливлення неробства. За потреби вони переселяють людей у межах території держави (навіть переміщують із родини в родину чи з колонії в метрополію і навпаки). Однак економічна рівність диктує, аби кожен працював тільки в міру, мав достатньо їжі, домівку та простий, але пристойний одяг. Одним із дороговказів для жителів Утопії є розум, хоч утопійці й визнають, що найвищим орієнтиром може слугувати Одкровення. Їхня раціональна релігія є для сучасних коментаторів джерелом непорозумінь. Науковці стверджують, що необхідно якось примирити відданість Мора католицизму з принципами релігійної терпимості і добровільної смерті, характерними для Утопії. (Колись проблему становив і інститут суспільної власності, але тепер так уже не вважають.) Маючи на меті продемонструвати, що Мор не підтримував ці інституції, дослідники не раз здійснювали ретельний аналіз, однак жодне з цих досліджень не є цілком задовільним. Учені перетворюють «Утопію» на суцільну головоломку, що позбавляє всякого сенсу читання цієї книги. Ми так і не знаємо намірів Мора, але можемо небезпідставно припускати, що «Утопія» була серед іншого ще й мисленим експериментом, за допомогою якого Мор спробував з’ясувати, куди ж може завести диктат розуму. Пізніше автор відцурався «Утопії», заборонивши перекладати англійською її первинний латинський текст, оскільки він міг справити шкідливий вплив на невігласів. Для Мора-захисника переслідуваної віри його юнацька jeu d’esprit не становила особливого інтересу. «Утопія» Мора є плодом Відродження та епохи великих відкриттів, коли мешканці Західної Європи переосмислювали свої стосунки з церквою, з державою й один з одним (Див. Відродження політична думка). Мор поставив в «Утопії» основоположні питання щодо всіх цих стосунків. Він допитувався у своїх сучасників, чи є насправді неуникними убозтво і деградація людства. Змальовуючи суспільство економічно рівних людей, які трудяться спільно задля загального блага, він припустив, що відповідь може бути заперечною. Зображаючи це суспільство як авторитарне, ієрархічне й патріархальне, він вирішив, що людських істот належить контролювати; одного розуму замало для забезпечення порядку в суспільстві. Розум має втілитись у низці детальних правил і приписів, а людей належить і заохочувати, і змушувати до їх додержання. Поза сумнівом, ідеалом Мора був монастир. Уся його система – це монастир, виписаний широкими мазками; навіть такі другорядні деталі, як спільна трапеза під читання повчань, виказують цей вплив. Мор перебував під сильним враженням од цієї середньовічної інституції, але долучив до цього й осяяння Ренесансу та епохи великих відкриттів, і глибоке прочитання творів класиків, аби створити щось нове й самобутнє.