доля
Братіку перепою, перепий щастя й долю.
Бажання молодятам, сиротам, що досі не зазнали щастя. Весільний звичай що гість п'є вино, чи інший напиток, як тост до молодят.
Гірке життя й гірка долля, нич не вдієш, Божа волля.
Доля призначена кожньому Богом.
Долі і найбистрішим конем не об'їдеш.
Що має бути, то тебе не мине.
Доля не питає: що хоче, те й дає.
Змінити ходу річей ми негодні.
Доля тому дасть силу, честь і власть, хто здобуде її у боротьбі.
Без труду і самопосвяти нічого у світі не здобудеш.
Куди доля поверне, туди треба й гнутись.
В життю мусимо приймати те, що доля приносить.
Лихої долі не вгадаєш.
Будуччини не вгадаєш.
Моя доля, як з собачого хвоста сито.
Лиха, нездала.
Нема долі без Божої волі.
Доля кожному призначена Богом.
Не плач, не плач моя мила, що м'я доля обдурила.
Не нарікай, моя люба, що доля не ласкава до мене.
Ніхто не знає, що кого чекає.
Нещастя не предвидиш, інакше обминув би.
Перед своєю долею не втечеш.
Те, що тобі суджено, не обминеш ніяк. Фаталізм. — Призначення.
Така доля, як бараболя.
Жартують із зарученої дівчини, якої наречений є дуже малого росту.
Чи ж то така Божа воля, що нещасна моя доля?
Чи дійсно Бог так судив, щоб я тяжко бідив.
Як буде доля, то буде й льоля.
Як буде щастя, то буде й достаток. Льоля — сорочка.
Від долі не втечеш.
Ніхто не може змінити своєї долі.
Дожидай долі — не матимеш і льолі.
Хто буде чекати щастя і нічого не робитиме, той нічого не матиме.
Доля і люди споконвічні вороги.
Люди завжди борються із своєю нелегкою долею.
Доля, то сила, а ми тільки люди.
Доля не підвладна людині.
Приповідки або українсько-народня філософія