забувати —
забува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
забувати —
Забути, забуватися, занедбавати, занехаювати, підзабувати, позабувати, призабувати Фразеологічні синоніми: вибивати з голови (як наказ: вибий з голови), викидати з голови; викидати з пам'яті; викреслювати з пам'яті (свідомо забувати)...
Словник синонімів Вусика
забувати —
Забува́ти (на кого?, на що?). Забувати (про кого?, про що?). Хто, проте, згадуватиме з пошаною ім’я обновителя україньского слова Івана Котляревського, нехай ніяк не забуває і на батька Григорія Савича Сковороду (Кміц., 1908, 66) // пол.
Українська літературна мова на Буковині
забувати —
Не пам'ятати, викидати з голови, покидати думку, забуватися; (- ближніх) не думати, не дбати, байдужіти до; (милу) розлюбляти; (щось десь) покидати, залишати, не брати; (з нст. зай.
Словник синонімів Караванського
забувати —
-аю, -аєш, недок., забути, -уду, -удеш, док., перех. і неперех., також із спол. що, як і т. ін. 1》 Переставати пам'ятати кого-, що-небудь, не зберігати в пам'яті. 2》 Робитися, бути байдужим до кого-, чого-небудь, переставати думати про кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
забувати —
Забува́ти, -бува́ю, -бува́єш кого-що, про кого-що
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
забувати —
ЗАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., перех. і неперех., також із спол. що, як і т. ін. 1. Переставати пам’ятати кого-, що-небудь, не зберігати в пам’яті.
Словник української мови в 11 томах
забувати —
Забува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. забути, -буду, -деш, гл. Забывать, забыть. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Забув віл, коли телям був. Ном. № 1044.
Словник української мови Грінченка