клопіт

В кожній хаті, колопоту по букаті.

Кожна родина має свої невдачі.

Кого добро розпирає, той собі клопоту шукає.

З буйности робить те, що заборонене законом, тим і відвічає перед законом.

Клопіт клопотові нерівний.

Є більші і менші.

Лиш мертві без клопоту.

Вони скінчили дорогу життя, тим і всі клопоти.

Не робить своєї роботи, через чужі клопоти.

Коли хто лишає свою пильну роботу, аби помогти комусь в пригоді.

Свого клопоту нікому не продавай.

Нікому не розказуй про свої турботи, то й люди тішитись не будуть.

Хай той клопочесь, що мені зла хоче.

Хто бажає мені лиха, хай сам його зазнає.

Хто клопоту не має, той і гаразду не знає.

Клопіт учить нас розуміти та шанувати добро.

Хто клопочеться, тому їсти не хочеться.

У горю чоловік тратить апетит до їди.

Значення в інших словниках

1. клопіт — (турботливі думки про забезпечення когось чимсь) турбота, (з виявом допомоги) піклування, опіка, увага, (з преживаннями) уболівання, діал.: фатиґа, грижа.  Словник синонімів Полюги
2. клопіт — кло́піт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. клопіт — Неприємність, морока, заморока, прикрість; турбота, занепокоєння, тривога, р. турба, турбація, турбанина, д. клопітня; П. тягар; ЖМ. діло, справа.  Словник синонімів Караванського
4. клопіт — див. морока; неспокій  Словник синонімів Вусика
5. клопіт — -поту, ч. 1》 Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога. || Труднощі, пов'язані з вихованням, доглядом кого-, чого-небудь. || Думка про справи, що турбують, хвилюють когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. клопіт — КЛО́ПІТ, поту, ч. 1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога (у 1 знач.). За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом (В.  Словник української мови у 20 томах
7. клопіт — не оббере́шся (не обере́шся, не обібра́тися і т. ін.) ли́ха (біди́, кло́поту і т. ін.) з ким—чим і без додатка. Будеш мати багато турбот, неприємностей через когось, щось. — Ну що його робить? — Сказала Ведмедиха.  Фразеологічний словник української мови
8. клопіт — КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧА розм., КЛОПІТНЯ́ розм., МОРО́КА розм., ЗАМОРО́КА розм., ЗА́ХІД розм., ТАРАПА́ТА діал., ПА́ТОРОЧ діал.  Словник синонімів української мови
9. клопіт — Кло́піт, -поту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. клопіт — КЛО́ПІТ, поту, ч. 1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога. Пан писар був у клопоті: він сам гаразд не знав, чого хотять «доктори» (Коцюб., І, 1955, 194); За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі. Мов серце сповнялось клопотом (Сам.  Словник української мови в 11 томах
11. клопіт — Кло́піт, -поту м. Забота, хлопоты; безпокойство. Не мала баба клопоту, та купила порося. Ном. № 10058. З клопоту голова болить. Ном. № 10038. І хазяйка з неї добра, роботяща. Як дійшла вона літ, своїх, то я без клопоту хліб їла. МВ. ІІ. 19. от мені великий клопіт! А мнѣ какое дѣло? Ном. № 4987.  Словник української мови Грінченка