хитрощі —
[хитрошч'і] -шч'іy
Орфоепічний словник української мови
хитрощі —
ХИ́ТРОЩІ, ів, мн. 1. Неправдиві, нечесні вчинки, неправдива, нечесна поведінка; обман. Хитрощами недовго проживеш (Номис); Не раз лучалося, що Романко обдурював Семена, звичайно, в дрібничках.
Словник української мови у 20 томах
хитрощі —
-ів, мн. 1》 Неправдиві, нечесні вчинки, неправдива, нечесна поведінка. || Вдалий, хитрий прийом чи задум. Пускатися на хитрощі. 2》 Властивість за знач. хитрий 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
хитрощі —
ХИ́ТРОЩІ мн. (неправдиві, нерідко обманні слова, вчинки, хитрий прийом чи задум для досягнення мети), ХИ́ТРІСТЬ, ЛУКА́ВСТВО, КРУТІ́ЙСТВО, ХИТРОМУ́ДРОЩІ мн., розм.; ХИТРИ́НКА розм., ЛУКА́ВИНКА розм. (деяка хитрість, кмітливість); МАНЕ́ВР, ВИ́КРУТ розм.
Словник синонімів української мови
хитрощі —
Хи́трощі, -щів, -щам
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хитрощі —
ХИ́ТРОЩІ, ів, мн. 1. Неправдиві, нечесні вчинки, неправдива, нечесна поведінка. Хитрощами недовго проживеш (Номис, 1864, № 3074); Не раз лучалося, що Романко обдурював Семена, звичайно, в дрібничках.
Словник української мови в 11 томах
хитрощі —
Хитрощі, -щей и -щів ж. Хитрость, хитрыя уловки. Ми силу маємо, — позич нам хитрощей. Чуб. ІІ. 108. Ти, Соломоне, хитрий та мудріш: вийдеш сам хитрощами та мудрощами. Грин. І. 75. на хитрощах ходити. Хитрить, лукавить. Вона уся на хитрощах ходе. Полт.
Словник української мови Грінченка