ясний

Всякому ясно, та не всякому страшно.

Кожний розуміє, але не кожний боїться.

Ясне, як шварц.

Ясний, як шварц.

Про непривітну людину.

Ясний, як сонечко.

Дуже милий, привітний.

Значення в інших словниках

1. ясний — (який не затьмарений) прозорий, яскравий, безхмарний, (про час, коли світить сонце) сонячний, погідливий, погожий, світлий.  Словник синонімів Полюги
2. ясний — Світлий; (день) безхмарний, соняшний, погожий, ФР. білий; (- небо) чистий; (- ніч) видний; (- воду) прозорий, не каламутний; (звук) чіткий, виразний;...  Словник синонімів Караванського
3. ясний — див. безхмарний; виразний; світлий; яскравий  Словник синонімів Вусика
4. ясний — [йаснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і і [йасний] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. ясний — ясна, ясне. 1》 Який випромінює яскраве світло. || Освітлений яскравим світлом. || Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). || розм. Начищений, відполірований до блиску; блискучий. 2》 Нічим не затьмарений; світлий, чистий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ясний — Я́СНИ́Й, я́сна́, я́сне́. 1. Який випромінює яскраве світло. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори (Панас Мирний); Спалахнула ясна блискавиця (Леся Українка); Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган (Григорій Тютюнник)...  Словник української мови у 20 томах
7. ясний — я́сни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
8. ясний — я́сний 1. світлий ◊ о́чи я́сні як у сокола → око 2. зрозумілий ◊ річ я́сна → річ ◊ я́сне як ді́рка в пара́солі → парасоля ◊ я́сне як шварц → шварц  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. ясний — виво́дити / ви́вести на світ (я́сний) кого. Викривати, розвінчувати кого-небудь, оприлюднюючи його вчинки. Виводив (М. Годованець) їх (запроданців) на світ ясний і невпинно закликав сатиричних хлоп’ят — уперед і вперед! (О. Ковінька); // що.  Фразеологічний словник української мови
10. ясний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
11. ясний — Я́сни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. ясний — Я́СНИ́Й, я́сна́, я́сне́. 1. Який випромінює яскраве світло. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори (Мирний, IV, 1955, 310); Спалахнула ясна блискавиця (Л. Укр., І, 1951, 392); Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган (Тют.  Словник української мови в 11 томах