Значення в інших словниках
-
губа —
губа́ 1 іменник жіночого роду частина обличчя * Але: дві, три, чотири губи́ губа́ 2 іменник жіночого роду поширена назва морських заток на Півночі Росії * Але: дві, три, чотири губи́ губа́ 3 іменник жіночого роду округа в Московській Русі * Але: дві, три, чотири губи́ іст.
Орфографічний словник української мови
-
губа —
I -и, ж. 1》 Кожна з двох шкірно-м'язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. || Рожеві, червонуваті краї цих складок, що є зовнішньою частиною слизової оболонки ротової порожнини. Заяча губа мед.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
губа —
губа́: ◊ пан на ці́лу губу́ → пан
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
губа —
Аби що до губи, будуть їсти зуби. Коби була страва, а їсти буде кому. Коли б не губа, то була б золота шуба. Якби чоловік не потребував їсти, то за ті гроші дуже красно вдягався б. Шуба—кожух. Лижи мені губи, як гіркі, бо солодкі, я сам собі оближу.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
губа —
1 (-и) ж.
Словник жарґонної лексики української мови
-
губа —
ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!..
Фразеологічний словник української мови
-
губа —
ЗАТО́КА (частина водного простору, що вдається в сушу); БУ́ХТА (невелика глибока морська затока); ЛАГУ́НА (неглибока морська затока); ГУБА́ (перев.
Словник синонімів української мови
-
губа —
Губа́, губи́; гу́би, губі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
губа —
ГУБА́¹, и́, ж. 1. Кожна з двох шкірно-м’язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. Юзя нагнулась над книжкою, і губи.. почали тремтіти (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
губа —
Губа, -би ж. 1) Губа. Як би не зуби та не губи, була б душа на дубі. Ном. № 368. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Ном. Поцілував Бондарівну у самії губи. Закр. 100. Иногда въ значеніи: ротъ. Має губу від уха до уха. Ном.
Словник української мови Грінченка