входить

входи́ть

входить — несов., войти — сов.

1) ввіходити, увіходити

войти в строй — стати до ладу

войти в суть дела — увійти в суть справи, увійти в в справу, дійти суті справи

входить в быт — уходити в побут

входить в доверие к кому — уходити в довіру до кого, уходити в довір'я до кого, уходити в ласку до кого, здобувати довіру чию, здобувати довір'я чиє

входить в силу — уходити в силу, набирати сили, набирати чинності, набувати сили, набувати чинності, здобувати силу

2) (обращаться с просьбой, предложением и т. п.) звертатися, звернутися

входить с ходатайством — звертатися з клопотанням