знать

I глаг.

знати; (ведать) відати; (что — смыслить в чем-л. разг. — еще) знатися (на чому)

знать в лицо кого — знати в обличчя кого, знати на обличчя кого, знати в лице кого, знати на лице кого

знать на зубок — разг. знати на зубок

знать толк в чем — розумітися на чому, знатися на чому

не знать сна — не спати, не знати сну

не знают, что творят — не знають, не відають, що роблять, що чинять, що коять

II сущ.

знать, ист. вельможне панст, велике панство