караул

карау́л

1) сущ. варта, сторожа, караул, чати, чат

быть (стоять) в карауле — бути на варті, бути на чатах, бути в караулі, стояти на варті, стояти на чатах, стояти в караулі, чатувати

взять под караул — узяти під варту

держать под караулом — тримати під вартою

почетный караул — почесна варта

2) межд. разг. ґвалт, пробі, караул

кричать караул — кричати (на) ґвалт, кричати (на) пробі, кричати караул, ґвалтувати