охотник

I ох`отниксм. охотиться

мисливець; (на зверей) звіролов

II ох`отник

1) (доброволец) охочий

2) (до чего, на что — любитель) охочий (до чого), разг. голінний (до чого, на що); (падкий до чего-л. — еще) ласий (на що, до чого)