степень

сте́пень

1) ступінь; (мера, предел) міра

в высшей степени вежливый — надзвичайно ввічливий, дуже ввічливий

до последней степени — до краю, до останньої межі

превосходная степень — лингв. найвищий ступінь, другий ступінь

степени сравнения — лингв. ступені порівняння

ученая степень — вчений ступінь

2) мат. степень

возводить в степень — підносити до степеня