Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
гриб —
-а, ч. 1》 Нижча безхлорофільна рослина, що має форму шапки, надітої на ніжку, і розмножується головним чином спорами. 2》 перев. мн., біол. Нижчі спорові рослини – паразити рослинних, рідше тваринних організмів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Гриб —
Гриб прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
гриб —
гриб : ◊ вигляда́ти як дру́гий гриб в борщі́ бути зайвим (ср, ст) ◊ забага́то два гриби́ в борщ усього має бути в міру (ст) ♦ якщо ти гриб, то лізь в борщ якщо розпочав справу, маєш її довести до кінця (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
гриб —
Встань, грибе, хай козяр сяде. Докір молодшому чоловікові, що сидить, а старий коло нього стоїть. Гриб сам не росте ніколи, коло нього і другий показується поволи. Досьвід збирачів грибів. Два гриби в один борщ, то забагато.
Приповідки або українсько-народня філософія
гриб —
А, ч. Гривня. Гриби можна поміняти на бакси: все одно там вони нам ні до чого.
Словник сучасного українського сленгу
гриб —
деше́вший від грибі́в. Недорогий, дуже дешевий. — Там землі не міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля дешевша від грибів (М. Стельмах). як (мов, нена́че і т. ін.) гриби́ пі́сля дощу́, зі сл. рости́, з’явля́тися, виника́ти і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
гриб —
ГРИБ (нижча спорова рослина, перев. у вигляді шапки, надітої на ніжку), ГУ́БИ мн., діал. Він пригинався між кущами, збираючи дорідні гриби (В. Кучер); Коли ж вона часом зостанеться дома, то, впоравшись, іде у бір за губами (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник синонімів української мови
гриб —
ГРИБ, а́, ч. 1. Нижча безхлорофільна рослина, що має форму шапки, надітої на ніжку, і розмножується головним чином спорами. Ой, дівчина по гриби ходила, В зеленому гаю заблудила (Чуб.
Словник української мови в 11 томах
гриб —
Гриб, -ба м. 1) Грибъ. Ні риба, ні м'ясо, а щось наче гриб. Ном. 7615. Щасливому по гриби ходити. Ном. 2) Бѣлый грибъ. Лохв. у. ум. грибок, грибочок.
Словник української мови Грінченка