дальнобійник
(-а) ч.; авто, жрм. Шофер дальніх рейсів на вантажівці. <...> влаштувався "дальнобійником" — водієм на далекі відстані, й одні казали — загинув десь у дорозі, інші — знайшов на тих далеких дорогах собі дружину (Ю. Мушкетик, На кавуни). БСРЖ, 146; ЯБМ, 1, 258.
Короткий словник жарґонної лексики української мови