довбанат
(-а) ч. мол.; зневажл. Людина, яка набридає кому-небудь. — А тепер, — глянув Романові у вічі, — чого хотів від тебе цей довбанат? (В. Врублевський, Замах на генсека).
Короткий словник жарґонної лексики української мови(-а) ч. мол.; зневажл. Людина, яка набридає кому-небудь. — А тепер, — глянув Романові у вічі, — чого хотів від тебе цей довбанат? (В. Врублевський, Замах на генсека).
Короткий словник жарґонної лексики української мови