додік

(-а) ч.; мол.; зневажл. Самовдоволена людина; франт, фертик. Я взагалі на таких додіків завжди плювати хотіла! Що з нього за чоловік — того й тільки, що штани носить (Ю. Покальчук, Те, що на споді). ПСУМС, 22.

Значення в інших словниках

1. додік — А, ч. Пасивний гомосексуаліст. Може, додік, а може, це вигадки про його голубизну.  Словник сучасного українського сленгу