жлобиха
(-и) ж.; мол., жрм. Ж. до жлоб. Просто я жлобиха, тому такі думки [купити вівсянки замість ковбаси], та ще й перед приходом друзів, — це нормально (С. Пиркало, Зелена Маргарита); Той телефон, який він позичив у останньої розкішної подруги, давно відключено. І говорив він по ньому не більше двох днів. Потім та ж-ж-жлобиха заблокувала номер, відкрила собі новий, а йому на пам'ять лишилася тільки гарна іграшка у вигляді апарата (Є. Кононенко, Зрада).
Короткий словник жарґонної лексики української мови