загриміти

(-млю, -миш) док; крим.

1. Бути заарештованим. БСРЖ, 194; СЖЗ, 42; ЯБМ, 1, 341.

2. Бути засудженим, отримати строк покарання. Як у 17-річному віці "загримів" за крадіжки, так пішло й поїхало (СМ, 16.01.1998). БСРЖ, 194; ЯБМ, 1, 341.

Значення в інших словниках

1. загриміти — загримі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загриміти — див. падати  Словник синонімів Вусика
3. загриміти — [загрием’ітие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете; нак. -ми, -м'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. загриміти — -млю, -миш; мн. загримлять; док. 1》 без додатка і чим. Почати гриміти, гуркотіти. || Голосно, гучно залунати (про звуки). || безос. || Гучно, голосно заграти, заспівати. 2》 перен., розм. Заговорити голосно, збуджено, роздратовано. 3》 без додатка й у що.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. загриміти — Загримі́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. загриміти — ЗАГРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. загримля́ть; док. 1. без додатка і чим. Почати гриміти, гуркотіти. Ляснули двері чулана, загримів залізний засов (Вас., II, 1959, 18); Дві гармати озвалися недалеко відразу. Через хвилину загриміли й інші (Мак., Вибр.  Словник української мови в 11 томах