здати

(здам, здаси) док.

1. кого; жрм. Зрадити, видати когось. Міністр глухо застогнав від спомину, як чекав кари Божої тоді, коли вдруге, вже свідомо повторив подвиг Павлика Морозова — "здав" батька офіційно, у письмовій формі відрікшись від нього як від ворога народу, колишнього бандерівця, що боровся проти встановлення в рідних Карпатах рідної радянської влади (Г. Тарасюк, Стежкою вгору...); Підлітки, у свою чергу, "здали" "наставника" — у минулому особливо небезпечного рецидивіста (УМ, 15.03.2001). БСРЖ, 530.

Значення в інших словниках

1. здати — зда́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. здати — Зда́ти. 1. Дати, представити. ● Здати справу — зробити звіт, відзвітувати. О сім має виділ краєвий здати справи, чи там поставити внесеня (Б., 1895, 5, 3); Перед кількома тижнями загостив до нас і наш посол Пігуляк, щоби здати справу з свого посольства.  Українська літературна мова на Буковині
3. здати — див. здавати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здати — здава́ти / зда́ти в архі́в (до архі́ву). 1. кого. Визнавати кого-небудь непридатним для чогось. (Орест:) Коли пропало, то вже не поправиш... (Острожин:) Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів? (Леся Українка). 2. що.  Фразеологічний словник української мови
5. здати — ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИ розм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). — Док.  Словник синонімів української мови
6. здати — ЗДА́ТИ див. здава́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. здати — Здати, -ся см. здавати, -ся.  Словник української мови Грінченка