кумпель

(-пля) ч.; мол. Товариш. Банзаїв кращий кумпель — Сергій Мокша, який усім представлявся як Дощ, — знайшов безтямного Юрка у квартирі на кухні (Л. Дереш, Культ).

Значення в інших словниках

1. кумпель — ку́мпель (ку́мпль) = ку́мпан (м, ср, ст): – Не буде шпарґи, – стверджує з розчаруванням в голосі Темак. – Оува, то якийсь його ку́мпель. А я думав... (Лисяк); Потім збирав своїх “кумплів”, таких самих вітрогонів, як він, та грався в військо (Загачевський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт