мудодзвін

(-дзвона) ч.; крим., жрм; несхвальн. Людина, схильна до довгих, беззмістовних розмов; пустодзвін. Панас [Мирний] — мудодзвін, Борис [Грінченко] — буквоїд (Ю. Андрухович, Bad company); — Гей, заткайтесь, мудодзвони! Усі слухають! — перекриваючи баритоном шум дощу і ревище пивбару виголошує один із присутніх священиків (Ю. Андрухович, Московіада). ЯБМ, 2, 43.

Значення в інших словниках

1. мудодзвін — -вона, ч., вульг. Те саме, що мудак.  Великий тлумачний словник сучасної мови