Значення в інших словниках
-
сон —
сон 1 іменник чоловічого роду сновидіння сон 2 іменник чоловічого роду рослина
Орфографічний словник української мови
-
сон —
о. обійми Морфея; (легкий) ДРІМОТА, півсон, флк. сон-дрімота; (ведмедя) сплячка; П. спокій, тиша; (чий) сновиддя, мрія, фантазія, нереальність, казка; ФР. спання.
Словник синонімів Караванського
-
сон —
Дрема, дрімка, дрімки, дрімливиці, дрімля, дрімнивиці, дрімниці, забуття, напівдрімота, напівзабуття, напівсон, передрімка, сон-дрімота, сон-сонище, сонливиці, сонливиця, сон-непробуда, сонниці, соннота, соньки (дит.
Словник синонімів Вусика
-
сон —
I [сон] сну, м. (ўв'і) с(‘)н'і, мн. сни, с(‘)н'іў (сновидіння) II [сон] сону, м. (ў) сон'і (рослина)
Орфоепічний словник української мови
-
сон —
I сну, ч. 1》 Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться повною або частковою втратою свідомості й ослабленням ряду фізіологічних процесів. || Те саме, що спання. || Те саме, що сплячка 1). || спец.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сон —
(ісп. son) — 1. Загальна назва різних ритміко — мелодичних формул народної музики в країнах Центральної Америки та Карибського басейну. 2. Кубинська пісня, яка поєднує риси іспанського романсу з гострими синкопованими ритмами негритянської музики.
Словник-довідник музичних термінів
-
сон —
СОН¹, сну, ч. 1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться майже повною втратою свідомості та зниженням реакції на зовнішні подразники.
Словник української мови у 20 томах
-
сон —
За сон коня не купиш. З ледарства багатим не станеш. Сон краще лікарства. Сон добре лікує. Сон тому такий солодкий, бо душа наша іде на лоно природи відпочити. Народне пояснення сну. У сні бачив, а наяву прозівав. Втратив нагоду, якої дуже хотів.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
сон —
I рослина родини жовтецевих, поширена в горах Європи і Центр. Азії; в Україні 6 видів; квітки фіолетові; стебло й листки вкриті волосками; соснові ліси; 2 види — с. білий і с. вел. — занесені до Червоної книги України.
Універсальний словник-енциклопедія
-
сон —
вибива́тися / ви́битися зі сну. Знесилюватися, не маючи можливості виспатися, щоб відпочити. — Пілотку я заховав у кишеню, бо їду й дрімаю... Так і дивись, що загублю... — Вибились люди зі сну... А маршеві кінця не видно (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови
-
сон —
МРІ́Я (витвір уяви; думка про щось бажане, приємне тощо), МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ), СОН, МРІ́ЯННЯ, МА́РИ розм., ФАНТА́ЗІЯ, ІЛЮ́ЗІЯ (необґрунтована надія). Мрії передсвітні, Які ви чарівні! (Леся Українка); Сік з дерева... З людського тіла кров...
Словник синонімів української мови
-
сон —
Сон, сну (стан) і сна (що приснилось), сно́ві, у сні, сне! сни, снів сон, со́ну, со́нові (росл.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сон —
СОН¹, сну, ч. 1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться повною або частковою втратою свідомості й ослабленням ряду фізіологічних процесів.
Словник української мови в 11 томах
-
сон —
Сон, сна и сну м. 1) Сомъ. Питається сон дрімоти: де ти будеш ночувати? Мет. 2. То лях, мостивий пан, од сна уставав. ЗОЮР. І. 52. сон не береться. Не снится. Хата біла, постіль мила, і сон не береться. Чуб. V. 2. 2) Сновидѣніе.
Словник української мови Грінченка