товариш —
[товариеш] -ша, ор. -шеим, м. (на) -шеив'і/-шу, мн. -ш'і, -ш'іў два товариеш'і
Орфоепічний словник української мови
товариш —
ТОВА́РИШ, а, ч. 1. Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник.
Словник української мови у 20 томах
товариш —
Хто всім товариш, той нікому не товариш. Товариша для всіх вдають із себе тільки нещирі люди.
Приповідки або українсько-народня філософія
товариш —
1) козак Запорозького Війська; 2) цеховий майстер; 3) жовнір певної хоругви
Словник застарілих та маловживаних слів
товариш —
-а, ч. 1》 Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник. || Член якого-небудь товариства. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
товариш —
ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев.
Словник синонімів української мови
товариш —
Това́риш, -ша, -шеві, -шем, на -шеві або на -шу чи на -ші, -ва́ришу! -риші́, -ші́в, -ша́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
товариш —
ТОВА́РИШ, а, ч. 1. Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник.
Словник української мови в 11 томах