цивіл
(-а) ч.; сист. Людина, що веде загальноприйнятий спосіб життя, не є членом хіп-системи; обиватель. Існувала навіть приказка — "краще найостанніший тусовщик, аніж найліпший "цивіл"" (ПіК, 1999, № 35); Це банальні цивіли відчувають обридження до смороду, смітника та поневірянь чужим страшним світом, а бомжі — "туристи" відчувають від житейського споду майже священне піднесення... (ПіК, 2001, № 18). БСРЖ, 661; ПСУМС, 77.
Короткий словник жарґонної лексики української мови