чмир

(-я) ч.

1. крим. П'яниця (здеґрадований). БСРЖ, 675; СЖЗ, 113; ЯБМ, 2, 538.

2. жрм., мол.; зневажл. Неохайна, неприємна людина. БСРЖ, 675; ПСУМС, 113; СЖЗ, 113.

3. крим. Похмура, непривітна, замкнена людина. ЯБМ, 2, 538.

4. арм. Солдат, що опустився і здеґрадував в умовах дідівщини. БСРЖ, 675.

Значення в інших словниках

1. чмир — ЧМИР¹, у, ч., діал. Гриб: сморж їстівний. Сморж їстівний .. Інші назви: чмир, .. ковпачок (з наук. літ.). ЧМИР², ю, ч., діал. Коротка шерсть, яка залишається на м'ялі після валяння сукна. Зібрати чмир. ЧМИР³, я́, ч., розм. Замазура (про людину).  Словник української мови у 20 томах
2. чмир — Я, ч. Неприємна людина. Фу, ну і чмир? Волів би з таким чмом взагалі не зустрічатись.  Словник сучасного українського сленгу
3. чмир — I -у, ч., діал. Болото. II -я, ч. Неохайна людина, нечупара.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чмир — Чмир, чми́ру, в -рі (болото) чмир, чмиря́; чмирі́, -рі́в (нечупара)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)