чухати —
Чесати, чухмарити, шкрябати Фразеологічні синоніми: чухати потилицю; шкрябати в чубі; шкрябати голову
Словник синонімів Вусика
чухати —
ЧУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., кого, що. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Л.
Словник української мови у 20 томах
чухати —
чу́хати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
чухати —
Аю, -аєш, недок. 1. Йти. Чухай звідси! 2, Почувати себе. Ти себе добре чухаєш?Якийсь блідий... 3. Жити. ◇ Нормально себе чухати — нормально себе відчувати. Влаштувався на гарну роботу і нормально себе чухає.
Словник сучасного українського сленгу
чухати —
-аю, -аєш, недок., перех. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. || Шкребти себе по шкірі, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чомусь. || Куйовдити волосся, почісуючи пальцями. Чухати потилицю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чухати —
хребе́т чу́хати че́рез живі́т, жарт. Бути дуже худим. — Як ти змарнів, Михайле! — промовив батько,— жовтий як віск, хребет чухаєш через живіт, тільки очі світяться (З газети). чу́хати / почу́хати поти́лицю (рідше го́лову, чу́ба, чупри́ну і т. ін.).
Фразеологічний словник української мови
чухати —
ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док.
Словник синонімів української мови
чухати —
ЧУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., перех. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Гл., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
чухати —
Чухати, -хаю, -єш гл. Чесать (зудящее мѣсто, но не гребешкомъ). Де у кого не свербить, там ся не чухає. Ном. № 9756.
Словник української мови Грінченка