шарити
(-рю, -риш) недок.; мол.; схвальн. Гарно розумітися на чомусь, швидко, добре мізкувати. Мишка зневажливо йому кидає: "Ти не шариш у нормальній музиці!" (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 684; ПСУМС, 79.
Короткий словник жарґонної лексики української мови