Словник жарґонної лексики української мови

іти

син.

валити, гребти, канати, костиляти, пензлювати, хиляти, чухати, шевелити поршнями (матнею).

Короткий словник жарґонної лексики української мови

Значення в інших словниках

  1. іти — (переміщатися ногами) (просто) прямувати, простувати, (повільно) ступати, (чітким кроком) крокувати, маршувати, (дрібно) чимчикувати, (з чимсь важким) тарабанитися, (важко) шкандибати// переставляти ноги, дорогу міряти, ледве ноги волочити, топтати чоботи.  Словник синонімів Полюги
  2. іти — переставляти ноги; дорогу міряти; верстати дорогу (шлях, путь); (часто ходити) топтати стежку (доріжку) куди, до кого, до чого; (іти дуже повільно, стомлено) ледве (насилу) ноги волочити (нести, совати, тягти); як (мов) не своїми ногами йти...  Словник фразеологічних синонімів
  3. іти — Йти, ходити, ступати, простувати, прямувати, крокувати, ф. тупати, чимчикувати, ур. спрямовувати свої стопи; (у бій) рушати; (тривалий час) бродити, брести, блукати; (повільно) плентатися; (через силу) волоктися, чвалати, чалапати, клигати, чапати...  Словник синонімів Караванського
  4. іти — I прийти, байдикувати, байдати, бейкатися, бичуватися, блендати, блудити, блукати, бовтатися, братися (на гору), брести, бриндзати, брикати, брьохати, брьохатися, валандатися, валасатися (діал.  Словник синонімів Вусика
  5. іти — [іти] = йти іду, ідеш, іде, ідеимо, ідеите, ідут'; мин. ішоў, ішла; нак. іди, ід'іт'  Орфоепічний словник української мови
  6. іти — іти́ дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  7. іти — іти́ (йти)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. іти — Добре іде, лиш голову на бік несе. Приписування хиби коневі, щоб купити його дешевше. Ей, ледво йду, не так п'яна, як голодна, ішла б далі, та не годна. Нарікання п'яної жінки, ідучи з ярмарку. Замість піти там, де просять, пішов, де сіно косять.  Приповідки або українсько-народня філософія
  9. іти — (йти), іду (йду), ідеш (йдеш); мин. ч. ішов (йшов), ішла (йшла), ішло (йшло), ішли (йшли); наказ. сп. іди (йди); недок. 1》 Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); Іпрот. стояти, бігти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. іти — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка.  Фразеологічний словник української мови
  11. іти — БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  12. іти — Іти́, іду́, іде́ш, іде́, іде́мо, іде́те, іду́ть; іди́, іді́м, іді́ть (іді́те); після голосного: йти, йду, йдеш. Не йду; ти йдеш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. іти — ІТИ (ЙТИ), іду (йду), ідеш (йдеш); мин. ч. ішов (йшов), ішла (йшла), ішло (йшло), ішли (йшли); наказ. сп. іди (йди); недок. 1. Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); протилежне стояти, бігти.  Словник української мови в 11 томах
  14. іти — Іти, іду́, іде́ш гл. Идти. Ідемо містом. МВ. ІІ. 22. Ось іди, сядь коло мене. МВ. ІІ. 24. Іди слідом за мною. Єв. Мр. II. 14.  Словник української мови Грінченка