вставати

Встає, 3-я ос. одн., недок. Ерегувати (про пеніс). От ти, скажімо, лізеш до тьолки, а в тебе не встає (Б. Жолдак).

Значення в інших словниках

1. вставати — (приймати вертикальне положення) ставати, підводитися, підійматися, підноситися, (повільно на щось стрімке) спинатися, (переставати лежати, раптово) схоплюватися.  Словник синонімів Полюги
2. вставати — встава́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. вставати — Зводитися, підводитися, (хутко) підхоплюватися; (на ворога) повставати, підійматися; (- туман) здійматися; (- зорі) сходити; (перед зором) поставати, виникати; (в уяві) виринати, з'являтися; (з мертвих) воскресати.  Словник синонімів Караванського
4. вставати — див. уставати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вставати — ВСТАВА́ТИ див. устава́ти.  Словник української мови у 20 томах
6. вставати — Встає з курми, а лягає з свиньми. Про п'яницю, що ранним ранком біжить до коршми, а решту дня п'яний валяється, мов свиня. Свині чи днем, чи ніччю лежать. Встану не сита, ляжу небита. Тішилась вдова, яку чоловік за життя часто побивав.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. вставати — I встати, підводитися, підійматися, підніматися, підхоплюватися, скочити, схоплюватися, уставати Фразеологічні синоніми: звільняти місце; уставати з місця II див. одужувати  Словник синонімів Вусика
8. вставати — (аж) воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. (Зачепиха:) Мій батько був з запорожців! Господи!...  Фразеологічний словник української мови
9. вставати — ВІДКРИВА́ТИСЯ перев. перед ким-чим (ставати видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИСЯ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВСТАВА́ТИ (УСТАВА́ТИ), ВИРОСТА́ТИ, СТАВА́ТИ рідше, ВІДСЛОНЯ́ТИСЯ рідше, ВІДСЛО́НЮВАТИСЯ рідше, РОЗКРУ́ЧУВАТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
10. вставати — ВСТАВА́ТИ див. устава́ти.  Словник української мови в 11 томах