гризло

А, с., знев.

1. Обличчя. Лев Силенко, мабуть, у таких випадках радив знайти кілька дужих ржісів (для невтаємничених — рішителів життя і смерті) і порішити з пациками, себто натовкти їм гризла (Л. Дереш).

2. Рот. Гризло прикрий, а то хавка повипадає.

Значення в інших словниках

1. гризло — (-а) с. 1. крим., жрм, згруб. Рот. Возбуждьоннний Саломон Самсонович кида палочку з гавном крокодилу в гризло і захлопує його кошмарну щелепу (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 142; ПСУМС, 19; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 248.  Словник жарґонної лексики української мови