гівно

А, с., вульг.

1. Екскременти. Сцена зображує собою пляж, забруднений пляшками, гандонами і собачим гівном (Л. Подерев'янський).

2. Непотріб, гидота. Але виходить із цього всіляке гівно (Ю. Андрухович). Каша у хворій голові і таке ж гівно у шлунку (І. Карпа).

Значення в інших словниках

1. гівно — -а, с. 1》 Кал, послід, лайно. 2》 Вживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гівно — гівно́ (гімно́) кал, лайно, екскременти (ср, ст)||каки ◊ відби́тися як гімно́ від бе́рега знев., вул. віддалитися від сім'ї, гурту, компанії (ст) ◊ впа́сти як сли́вка в <�те́пле> гімно́ = сли́вка ●гівна́ ва́ртий поганий, паршивий...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. гівно — Гівно, -на с. Каль, пометъ, говно. Не займати гівна, і вонять не буде. Ном. № 3289.  Словник української мови Грінченка